Головній Книзі України – 24 роки 28 червня – День Конституції України – державне свято, яке відзначаємо 24 рік поспіль. До прийняття чинної Конституції 1996 року Україна жила 5 років без Основного закону держави, тобто за Конституцією УРСР 1978 року (!!!). Незалежна Україна від 1991 року останньою із пострадянських країн ухвалила власну Конституцію. У Конституції 1996 року Україна закріпила власні незалежність, суверенітет і територіальну цілісність. Це значить, що Основний закон врегульовує відносини між громадянами і державними органами влади, а також надає країні міжнародного авторитету. Конституція держави – це її Святе письмо, головна Книга країни, адже недарма кожен президент складає присягу на вірність Україні, поклавши руку не тільки на Пересопницьке Євангеліє, а й на чинну Конституцію. За Конституцією України, для кожного громадянина нашої країни держава має забезпечити права людини, основними із яких є: право на життя, здоров’я, освіту тощо. За якістю життя людей у країні, їхнім добробутом і щастям можна визначити про дотримання владою чинної Конституції. Історія України налічує кілька Основних законів держави, за якими країна жила в різні часи. Перша – це конституція Пилипа Орлика 1710 року, яку до цих пір вважають найвдалішим державним законом. Друга і Третя конституції мають короткі терміни дії, оскільки припадають на 1918 революційний рік: конституція УНР (від 29 квітня 1918 року) і конституція ЗУНР (від 13 листопада 1918 року). Була в українській історії і тимчасова конституція Карпатської України (від 15 березня 1939 року). Конституція України 1996 року складається з преамбули й 14 розділів, де йдеться, насамперед, що її ухвалює Верховна Рада України від імені громадян держави всіх національностей.
